18 травня 1944 року розпочалася операція з депортації кримських татар. У цей день вшановують пам'ять жертв цього злочину (під час головної хвилі депортації 18-20 травня було виселено 180 014 осіб), а також відзначають його як День боротьби за права кримськотатарського народу. Український інститут національної пам'яті підготував  матеріали та архівні фото, присвячені цій темі.

Кримські татари в місцях спецпоселень після депортації в 1944 році. Архівні фото http://www.memory.gov.ua/news/krimski-tatari-v-mistsyakh-spetsposelen-pislya-deportatsii-v-1944-rotsi.

11 травня 1944 року було прийнято цілком таємну постанову Державного комітету оборони № 5859сс «Про кримських татар». У ній наводилися претензії до кримськотатарського населення – начебто масове зрадництво та масовий колабораціонізм, які стали обґрунтуванням депортації. Насправді жодних доказів «масового дезертирства» кримських татар не існує, а абсолютна більшість колабораціоністів загинула в боях чи була засуджена в індивідуальному порядку.

Депортація кримськотатарського населення розпочалася о 3-й годині ранку 18 травня 1944 року і завершилася в основному 20 травня. До операції було залучено 32 тис. співробітників НКВС. Депортованим давалося на збори від кількох хвилин до півгодини, дозволялося брати з собою особисті речі, посуд, побутовий інвентар та провізію в розрахунку до 500 кг на родину. У реальності ж вдавалося зібрати в середньому 20-30 кг речей та продуктів, абсолютна більшість майна залишалася і була конфіскована державою. Зафіксовано численні випадки мародерства. Протягом 2 днів кримських татар звозили машинами до залізничних станцій Бахчисарая, Джанкоя та Сімферополя, звідки ешелонами відправляли на схід.

Під час головної хвилі депортації (18-20 травня) виселено 180 014 осіб, для перевезення яких було використано 67 ешелонів. Крім того, 6 тис. мобілізованих військкоматами протягом квітня-травня кримськотатарських юнаків окремо відправлено на наряди Головного управління формування резервів до Гурьєва (Атирау, Казахстан), Куйбишева та Рибінська, а ще 5 тис. кримських татар заслано на роботи до таборів тресту «Московуголь». Разом вигнано з Криму за перші два дні 191 044 осіб. Окремо 5989 чоловік, звинувачених у співпраці з німцями, та іншого «антирадянського елементу» заарештовано під час депортації. Вони потрапили до ГУЛАГу і в подальшому не враховувалися в загальних зведеннях про вигнанців.

Під час червневих депортацій болгар, вірмен, греків та «іноземних підданих» було додатково було виселено 3141 кримського татарина, яким пощастило врятуватися в травні. Таким чином, загальна кількість вигнаного з Криму корінного народу склала: 183 тис. осіб - на загальне спецпоселення, 6 тис. - у табори управління резервів, 6 тис. - до ГУЛАГу, 5 тис. спецконтингенту для Московського вугільного тресту, а разом 200 тисяч осіб. Серед дорослих спецпоселенців знаходилося також росіяни, українці, цигани, караїми та представники інших національностей (2882 особи), яких було виселено через приналежність до змішаних шлюбів.

Відразу після перемоги над нацизмом розпочалася тотальна демобілізація кримських татар з лав радянської армії. Протягом 1945-1946 рр. в трудові табори Сибіру та Уралу було направлено 8995 військовослужбовців, яким лише через кілька років дозволили возз’єднатися із родинами на засланні. Така сама доля спіткала і відзначених воїнів – навіть двічі Герою Радянського Союзу Амет-Хану Султану не дозволили повернутися до Криму. В усіх спецпоселенців-військових вилучалися військові квитки, їм заборонялося носити зброю. При цьому старші офіцери залишалися на службі, тоді як старші офіцери-політпрацівники та співробітники карних органів відправлялися на спецпоселення.

Постановою радянського уряду від 8 січня 1945 р. «Про правовий статус спецпоселенців» відзначалося, що спецпоселенці користуються всіма правами громадян СРСР, але при цьому вони не мали права самовільно залишати райони спецпоселення, визначені для них, голови родин повинні були щомісяця реєструватися у міліції, а про всі зміни у сім’ях слід було доповідати міліції у триденний термін.

Депортація мала катастрофічні наслідки для кримських татар в місцях заслання. Протягом року до завершення війни від голоду, хвороб та виснаження загинуло понад 30 тис. кримських татар. Не меншої шкоди зазнало господарство Криму, позбавлене досвідчених працівників.

Після депортації радянський режим вдався до нівелювання історичної пам’яті про кримську державність та кримських татар. 25 червня 1946 року Крим був позбавлений статусу автономії та перетворений на звичайну область РРФСР, а протягом наступних двох років понад 80% оригінальної кримської топоніміки було замінено на стандартні радянські назви.

З часу проголошення незалежності Україна взяла на себе повну відповідальність за долю всіх своїх громадян включно з тими, що повертаються на її територію з місць депортації. 20 березня 2014 р. Верховна Рада України прийняла постанову № 1140-18 «Про… гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави», якою визнала кримських татар корінним народом України та гарантувала їхнє право на самовизначення в складі України, а також 17 квітня 2014 року Закон України «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою».

У 2016 році Верховною Радою України перейменовано 75 одиниць адміністративно-територіального устрою АР Крим та м. Севастополь, назви яких містили символіку комуністичного тоталітарного режиму. За рекомендацією Українського інституту національної пам’яті переважній більшості перейменованих населених пунктів повернуто історичні кримськотатарські назви, що стало практичною реалізацією передбаченого статтею 3 Закону України «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою» забезпечення державою права депортованих осіб на повернення історичних назв населених пунктів, що були перейменовані за часів СРСР у зв’язку із здійсненням депортації.

ШАНОВНІ УЧНІ! ПРОПОНУЄМО ФІЛЬМИ ДЛЯ ПЕРЕГЛЯДУ ПРО ГЕНОЦИД КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАРОДУ!

https://www.youtube.com/watch?v=S3xE_nq7iAw

https://www.kino-teatr.ru/kino/movie/post/126313/annot/

НА СКРИЖАЛЯХ ІСТОРІЇ...

Багато лиха і страждань спіткало український народ... За останні 100 років – Перша світова війна, голодомор, Друга світова війна, Афганістан, Чорнобиль, Революція Гідності, війна на сході України…

Історична правда складається завдяки свідкам подій. Пам’ять поколінь через власні спогади та свідчення продовжує нитку живої історії. Це спільний обов’язок для обох сторін: старші – повинні зберегти і передати правдиві свідчення про минуле, часто трагічні і наболілі, а молодь – прийняти, вивчити, пізнати…

Чимало виховних заходів і уроків історії, які проходять в Шосткинському ВПУ під гаслом «Держава і народ, які знають свою історію, – непохитні та міцні», сприяють формуванню національно-свідомої молоді, гідних синів і доньок нашої Батьківщини України.

Ось цьому результат: напередодні дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні учениці групи 08-19 Роботько Діана та Михалко Анна презентують невеличку збірку нарисів «Сторінки життя…» про історичні події українського народу.

https://vpu19.ucoz.ua/NOVOSTI/2019-2020/May/storinki_zhittja.pdf

ШЛЯХ, ЯКИЙ ОБИРАЄШ ТИ:
пізнавати, розуміти, «створювати» себе
і своє майбутнє!

Доброго дня, наш дорогий учень! Ти – молодий, завзятий і кмітливий. Ти сповнений сил і енергії. Ти маєш багато мрій, бажань, задумів і планів на майбутнє, думаєш осягнути багато чого! Так, юність має молоді і сильні крила. А ми, твої наставники, хочемо своєчасно і вміло зорієнтувати тебе словами Н.Хілла: «Мрії збуваються, коли бажання стає дією».  А це означає, що твоя самоорганізація сьогодні і твоя майбутнє щаслива доля – взаємопов’язані!

Самоорганізація нереальна без самовиховання. Тому, будь ласка, знайди час і власну волю звернути свою увагу на це важливе питання. Самовиховання – свідома діяльність людини, спрямована на формування у себе позитивних рис і подолання негативних. Процес складний і тривалий. Звичайно, з кризами саморозвитку. Цей процес потребує немалої сили волі, тому її також треба буде «вимагати» від себе. Самовдосконалення з його прекрасними, надихаючими і корисними результатами – не дається без відповідних зусиль людини на шляху життєвого  становлення.

Процес самовиховання людини залежить від індивідуального розвитку і здійснюється на різних рівнях. Умовно можна виділити 3 рівня:

• Перший – подолання особистісних та поведінкових недоліків: того, що заважає в організації власного життя, негативно впливає на досягнення життєвих результатів, ефективне спілкування з оточуючими людьми тощо.
• Другий – поступове становлення особистості, оволодіння новими, більш конструктивними формами поведінки т.д. Пам’ятайте, що важливо розвивати у себе суспільно цінні, соціально продуктивні риси, які базуються на справжніх базових цінностях людини.
• Третій – найвищий, якісний рівень – самовдосконалення набутих цінних рис.

Існують прийоми самовиховання:

Самозобов’язання (письмове або усне) – це початок здійснення того, що ми бажаємо. Важливо, щоб завдання не були надважкими, бо їх нездійсненність знижує інтерес (мотивацію) до роботи над собою.

Самоконтроль – розвиваючи в собі звичку до самоконтролю, треба на початку означити порівняно невеликі відрізки часу (день, тиждень), виділяючи в них головні події, пов’язані з роботою над собою. Стійкий самоконтроль – об’єктивний показник становлення особистісної самостійності.

Внутрішній самозвіт – прийом ґрунтується на вмінні подивитися на свою попередню діяльність з позиції теперішнього часу. Це стимулятор, який активізує роботу над собою. Головне завдання – своєчасно коригувати дії в бік більшої ефективності.

Самопереконання – необхідність у цьому прийомі виникає в моменти роздумів, сумнівів, боротьбі мотивів.

Самонавіювання – при виникненні складних ситуацій важливо зберігати позитивні налаштування. Суть цього прийому – підтримати й закріпити віру в себе як суб’єкта діяльності, здатного здолати перешкоди на шляху до бажаної мети.

Дорогий юний друг! Розглянутий арсенал прийомів самовиховання дозволить зробити твою роботу по саморозвитку цілеспрямованою і стійкою!

А оцінити свій рівень процесу самовиховання ти зможеш за допомогою таблиці:

Оцінка рівня самовиховання учня

Ознаки самовиховання	Наскількі це характерно
	Точно «так»	Швидше «так»	Важко сказати	Швидше «ні»	Точно «ні»
Усвідомлює значимість самовиховаання
Займається самопізнанням
Вміє визначати свої цілі та задачі
Володіє прийомами роботи над собою
Планує роботу над собою
Реалізує цілі і задачі самовиховання у конкретній діяльності
Веде самоконтроль, самоаналіз і самооцінку результатів

Інструкція. Відповіді оцінюються таким чином:

• точно «так» - 5 балів;
• швидше «так» - 4 бали;
• «важко сказати» - 3 бали;
• швидше «ні» - 2 бали;
• точно «ні» - 1 бал.

Бали за усіма показниками додаються, отримана сума ділиться на 7 – загальне число ознак, що оцінюються. Одержуємо середній бал, який характеризує рівень самовиховання конкретного учня. Слід проаналізувати, які чинники впливають на недосягнення максимального показника - 5 балів (див. перелік у таблиці), що буде відповідати визначенню «слабких» ознак процесу самовиховання.

Робота з таблицею допоможе зробити роботу над собою структурованою, свідомою та ефективною.

---

ЯКІ МОЖЛИВОСТІ ДАЄ ЛЮДИНІ РОБОТА НАД СОБОЮ? 

Важливо знати!

• Здатність об’єктивно оцінювати себе, свої можливості і здібності. Виходячи з цього, визначити цілі, тактику і стратегію свого життя.
• Не допускати «грубих» помилок, розчарувань, тяжких емоційних станів; необгрунтованих оцінок, претензій і краху життєвих планів через зовнішні агресивні впливи.
• Правильно визначити своє покликання, безпомилково обрати професію.
• Замість претендувати на особливу увагу до себе з боку інших через показову діяльність (що так розповсюджено в соціумі зараз), відчувати самоефективність і самоздійснення завдяки високому особистісному і професійному рівню, наявності відповідної стійкої об єктивної самооцінки.
• У разі складних життєвих обставин – шукати причини в собі, а не зовні. І, правильно аналізуючи ситуацію, виходити на новий рівень свого розвитку. Ставати більш досвідченим і витривалим.
• Свідомо здобувати необхідні для життя компетенції та адаптаційний потенціал. Це капітал твого життя.

---

Дорогий друже! Ти рухаєшся вперед, наближаючи майбутнє, в якому ти будеш дорослим і самостійним. Ти мрієш про успіх, кохання і щастя, бо ти молодий. Усе життя для тебе – попереду. Пам’ятай, що сьогодні ти тримаєш у власних руках своє майбутнє. Ти  - відповідальний за нього. Від тебе сьогоднішнього і від твоїх дій залежить, яким будеш ти завтрашній і ти – майбутній.

Про те, який ти, дізнавайся зі справ. Здобуті тобою знання, вміння, навички, твій успіх в роботі – це показник твоїх достоїнств. Є невдачі? Це можна виправити! Обирай активну особисту позицію впливу на зовнішні обставини. Ти відчуєш одразу, скільки всього ти зможеш змінити на краще!

Порівнюючи себе з іншими, намагайся робити такі висновки для себе, котрі будуть вказувати тобі на побудову твоєї особистої і професійної перспективи. Будь вимогливим до себе!

Знай, що звернувшись за електронною адресою практичного психолога tab2707@ukr.net ти завжди можеш отримати потрібні тобі поради, допомогу, взаєморозуміння (конфіденційність твоїх питань гарантована).

Створюй власну особистість, а значить, будуй свою долю!
Пам’ятай: «Мрії збуваються, коли бажання стає дією!» 

Практичний психолог  ДПТНЗ "Шосткинське ВПУ" А.Б. Приходько

СВІТ ПІДЛІТКА. ЗАДАЧІ, ЯКІ ВІН МАЄ ВИРІШИТИ

Підлітки – особлива соціально-психологічна і демографічна група, яка має свої особливості, норми, установки, специфічні форми поведінки, що формують особливу підліткову субкультуру. Почуття приналежності до «підліткової» спільноти і визначеної групи всередині цієї спільноти, що часто відрізняється не тільки інтересами і формами проведення дозвілля, а й одягом, мовою, має важливе значення для розвитку особистості підлітка, впливаючи на його норми і цінності.

Світ підлітка складний, багатоаспектний. Окрім того, що в ньому потрібно вміти орієнтуватися (маючи зовсім небагато життєвого досвіду!), підлітку важливо своєчасно впоратися з вирішенням наступних задач вікового розвитку:

1. Прийняття власної зовнішності й уміння ефективно володіти тілом.
2. Формування нових і більш зрілих стосунків з однолітками обох статей.
3. Прийняття чоловічої або жіночої соціально-сексуальної ролі.
4. Формування стосунків, вільних від емоційної залежності.
5. Підготовка до трудової діяльності, що могла б забезпечити економічну незалежність.
6. Підготовка до власного сімейного життя.
7. Розвиток відповідальної поведінки.
8. Формування системи цінностей та етичних принципів, якими можна керуватися в житті.

Вісім задач підліткового життя створюють чітку послідовність. І не дивно. Навички, здобуті при вирішенні попередньої задачі, знадобляться для вирішення наступної.

Результатами вирішення всіх задач юності є настання зрілості. Якщо людині це не вдалося, вона буде завжди відчувати відповідні ускладнення, складнощі в стосунках з оточуючими.

У чому конкретно полягає вирішення вищезгаданих задач?

Прийняття власної зовнішності. У підлітковому віці людині притаманно занадто перейматися з приводу своїх фізичних даних. То зріст дуже маленький, то навпаки, занадто високий, то маса тіла недосконала. Підлітку необхідно прийняти свій вигляд та зміни, що відбуваються в організмі, а також навчитися доглядати своє тіло й ефективно володіти ним під час занять спортом, виконання фізичної роботи, відпочинку.

Формування нових та більш зрілих стосунків.  Дитячі дружба та інтереси між однолітками однієї статі у підлітковому віці змінюються на різностатеву дружбу. Якщо хлопці все ще штовхають дівчат, демонструють «дитячу» поведінку, значить, вони не набувають належного психоемоційного розвитку. Час навчатися мистецтву спілкування й поведінки з представниками протилежної статі.  А також правильно обирати коло свого спілкування.

Прийняття соціально-сексуальної ролі.  Який вигляд має чоловік, а який – жінка? Як вони мають поводитись? Ким мають стати у житті? Підлітку потрібно навчитися більш виважених стосунків з однолітками. Подумати про те, що являє собою чоловіча або жіноча роль у родині. Подумати про себе в цій ролі. Про найважливіші життєві компетенції, які є необхідними для нього в подальшому житті, тому їх потрібно здобувати.

Формування стосунків, вільних від емоційної залежності. Підліток має бути здатним формувати стосунки, засновані на взаєморозумінні, прив’язаності та повазі, але вільні від емоційної залежності. Підлітки, що постають проти батьків та інших дорослих і розв’язують з ними конфлікти, мають навчитися краще розуміти себе та інших, вміти розбиратися в причинах конфліктів.

Підготовка до трудової діяльності.  Одна з головних задач юності – вибір професії й досягнення економічної незалежності. Перша частина цієї задачі полягає для дитини в тому, щоб з ясувати, чого вона хоче від життя. Друга частина – вибір професії, навчання і початок трудової діяльності.

Підготовка до власного сімейного життя. Більшість хлопців і дівчат прагнуть створити у майбутньому щасливу родину. Напевне, вони не замислюються над цим серйозно, але своє майбутнє бачать саме таким. І результатом вирішення цієї задачі, як правило, є наслідування прикладу родинного життя своїх батьків. Дівчата беруть приклад з матерів, а хлопці – з батьків (рідше – інші референтні особи). У випадку сладних обставин в родині батьків питання потребує особливої уваги.

Отже, підлітковий вік – дуже складний період життя дитини, як у фізіологічному та психологічному відношенні, так і в соціальному.  Дорослим, батькам і педагогам, які знаходяться поруч з підлітком, дуже важливо бути обізнаними, щоб компетентно і своєчасно надати необхідні поради, дорогоцінні для побудови долі молодої людини.

А.Б. Приходько, практичний психолог ДПТНЗ "Шосткинське ВПУ"